ПІД АКОРДИ ОСІННЬОГО ВАЛЬСУ...

Жовтень

В світанковій імлі заблукав,
у тумані, що ранком розтанув.
В малахітову звабливість трав
накидав таїну золотаву.

Різнобарвну оману свою
пестив лагідно-тихим безвітрям,
І в погожих годин течію
уплітав теплу лагідність світла.

Проливавсь невгамовним дощем
з відсирілого сірого неба.
Навівав то пронизливий щем,
то п'янке: "Сумувати не треба!"

У поснулих гілках тріпотів,
у пожовклому листі ховався...
Та замріяно долу летів
під акорди осіннього вальсу!

5-7 жовтня 2016 року.