Ministerium rubrum

Як в першу ніч незайманої вроди,
Байдужої до крику протиріч,
Заручниця чужої насолоди,
Йшла у покої, як ідуть на січ…

Солодкою як мед була потрава,
П’янким був поцілунок крізь вуаль,
Коли зійшлися разом лід і лава,
Багрянцем вкрилась місяця емаль…

Кришталь дзвенів і тріпотіли тіні,
Ламати крила – не плести вінки,
Світанок потонув в слів зайвих піні
І вітер вирвав чисті сторінки…