Gothic vice

Розквітли жовті квіти в магмі неба
І скиба місяця всміхається вікну,
Жива чи ще в’язання душ потреба,
Чи ці міцні лещата розімкну…

Готичні мантри, тіні самострата,
Дотичні лінії розходяться в боки,
Сітчатку жалить райдуга строката,
Смола сльози стікає зі щоки…

Остання свічка жевріє, радіє
Що вітер десь знесилений заснув,
І луснув лід, від світла серце мліє
І згадує розхристану весну…