Iнволюцiя

Сюди, де ні звуку, ні подиху часу, де тільки пластмаса і скло…
Розбиті дзеркала, в них тінь заблукала,
В них осінь свинцеві дощі розплескала,
І сонце сховалося в тло…

Ти випив отруту із поглядом лютим, із пам’яті змивши сліди…
Що далі_ Деталі _ думок чахлі форми,
Танок на стерильному кахлі платформи
В прозорім плащі зі слюди…

Чіплявся за спогади сміху заради, ходив як по лезу ножа…
Співав руки звівши на місяць рулади,
Благав у хімічного бога пощади,
І душу прогнав, бо чужа…