11. 1-10

Так серця м’яз нанизують на гак,
Так маятник нічний кисіль турбує,
Так янгол на ікону маструбує,
Змочивши крила в виварений мак…

Солоні губи, очі слюдяні,
Суккуби збуджені шепочуть привороти,
Десь в хмарах той, хто зчитує частоти,
Хто генерує їх – на глибині…

Так русла рік виходять з берегів,
Так крик і регіт тонуть в гущі тиші,
Так міряються тіні, хто святіший
На вже давно гнилих кістках богів…

В полоні стін, де кровоточить мить,
Він, вдягши вкотре чорну рясу віри
На гору лізе, наче змій із шкіри,
І сахасрара як кришталь бринить…