Вечiр плещiться в тишi...

Вечір плещіться в тиші як то в озері місяць,
Зорі, стріхи, горища, все залито по вінця,
Манекени прозорі ледь торкаючись долу
Мають ніч у покорі, наче зморену голу...

Як востаннє ковтає вечір тиші повітря,
Сни свідомі згортає, що під косу суцвіття,
Танцювати на голці, чи стояти на місці,
Тонеш в слів замороці, з рим трамбуєш копиці...

Будеш тишею п'яний, будеш темінню ситий,
Не приходячи в тяму воду ситом носити,
Сірі стіни мов скелі, чорні вікна мов пащі,
Ти один в тій пустелі до світанку пропащий...