Минуле, ти нас наздоганяєш

Минуле, ти нас наздоганяєш
і як би не хотіли ми цього,
Наздоганяєш і вдаряєш,
або лишаєш нас всього,

Ти безсердечна й загадкова,
і не жалієш наших почуттів,
Але до болі мить знайома,
все ж краще нових відкриттів,

Тепер, ти нас багатому навчаєш,
щоб не ставали на ті ж самі граблі,
Ти нас, по всьому світу розкидаєш,
щоб були в непроглядній самоті,

Я до сих пір себе картаю,
бо думав, що вже все пройшло,
Тепер цілими днями все гадаю,
щоб я робив якби цього не було?