Навіщо прикрість

Щаслива посмішка зустрічної людини,
Із друзями проведені у радості години...
Промінчик сонця, що впав на взуття-
Маленькі дива в звичній сірості життя.

Озираєшся навколо, широко крокуючи,
Подумки собі всі години рахуючи,
Що провів на цьому світі, що радів життю цьому,
Й на душі було так тепло, та не знав чьогось чому.

Вільно думай, вільно дій і не знай протидій,
У скрутні буття хвилини ти на місці не стій.
Розум хоче спокою, серце прагне пригод-
Особистих крім, ніяких не чекай нагород!

Розкажу вам таємницю,
Що ішла із уст в уста.
Дам на відсіч я правицю,
Якщо вона не проста:

Будь оптимістом, насолоджуйся життям
Воно, нажаль, один лиш раз дається нам.
Коли уже на смертнім одрі
Відчуєш ти і біль, і гніт,
Навіть тоді із усмішкой в очах,
Полиш цей бренний світ...