ПОМИЛКА

Небо хмари затягнули,
грім по небу розкотився,
ми з тобою все забули,
бо із нас хтось помилився.

Хотіли ми з тобой любитись
можливо, аж нвіки,
та так легко помилитись
безкорисні навіть ліки.

Ми зробили цю помилку
і ми будемо жаліти,
та існує ще десь жилка,
що заважає розлюбити.

Я все мучаюсь питанням
чим я так тебе образив,
мабудь все-таки коханням
твоє серце вщерть розмазав.

Та це важко зрозуміти
де тут істина єдина,
та я продовжую любити,
ти життя мого перлина.

Ця перлина світить ясно
як би сильно не сховала,
тебе любити дуже класно,
нажаль ти цього не знала.

Доля робить нам сюрпризи
все злі жарти підкидає,
доля любить наші сльози,
любить як душа палає.

Вона це робить не даремно,
дає можливість зрозуміти:
хто кохає нас напевно
і кого можна нам любити.