найдорожча в світі мама!

Жила собі жінка, спокійна та тиха,
Нікому в житті, не затіяла лиха.
Четвірко дітей працювати навчила.
Сама ж ні хвилини за вік не спочила.

О, Боже мій милий, невже ти не бачив?
Як ненька щоночі в подушечку плаче?
Чи серце твое, не стискалось до болю?
Чому ти не дав, хоч на старість їй долю?

Була оберігом, за діток молилась,
Пішла із життя, так усе й залишилось,
Оті мисочки, що матуся помила,
Отой поріжок, по якому ходила,
Доріжка до лісу, протоптана нею,
Маленька могилка, окута замлею.