Подорож златокраєм

Зранку сонце піднялося, починає новий день,
Косарі отаву косять, соловей співа пісень,
Горобців весела зграя підіймає пилюгу,
Овід сів коню на спину, відганя йому нудьгу.

Запах квітів ароматний з вітерцем лоскоче ніс,
Недалеко квакчуть жаби, вихваляють рідний плес,
В бЕрезі пасуться вівці, відійшло мале ягня,
Завертать його побігло невеличке цуценя.

У дупло верби старої залетів бджолиний рій,
Щоби рій піймати лізе за ним пасічник Мусій.
Одноокий, шкутильгає, жадний на чуже майно,
Зліз покусаний бджолами, верещить – оце лайно!

Говорливий скрекіт чаплі долинає крізь рогіз,
Ось над темною водою вже туман густий поліз.
Б’ється крилами об груди лебединий отаман,
Із лебідкою у парі назріває в них роман.

Трохи далі, на болоті зріс стіною очерет,
Звідти качка вилітає, чути пострілу дуплет.
Дід Іван нахмурив брови, щось йому не таланить,
Підійшов до мене просить – дай цигарку закурить.

Я знизав йому плечима, вибачайте, не палю,
А сюди прийшов тому, лиш, що природу я люблю!