Обіцяв Василь Галині. (гумореска)

Обіцяв Василь Галині, як поберемося,
Зароблю я купу грошей, в турне подамося.

Побудую я для тебе, хороми,та дачу,
Одягатиму як паву, в одяг від Версачі.

Буду тебе королеву, на руках носити,
До каструль не допущу, сам буду варити.

А як тільки одружився, які там гостинці?
Забув свої обіцянки, що давав Галинці.

І тепер його голубці, кралі, зайкі, киці,
Як Ізаурі рабині, день і ніч не спиться.

Порається біля хати, пелина дитину,
Корів доє, свиней корме , аж німіє спина.

На городі, вже зрання, тяга культиватор.
Сіно сушить для корів, не Галя, а трактор.

Воду носить і дрова руба товстелезні,
То дарма, що в Василя, ручища кремезні.

А що Василь? Мабуть хворий? Лежить на дивані.
З телевізором в обнімку, заробляє «мані».

А де ж зірки, що для Галі, діставав із неба?
Де прикраси, подарунки? Минулась потреба.

У куфайці від Версачі, в калошах, в навозі,
Стоїть Галя й зустрічає «щастя» на порозі.

А Василь що, десь працює, може став хороший ?
Не вгадали! Із дружками пропиває гроші.

Ті, що Галя назбирала, за сало й сметану,
Тож не вірте Василям, дівчата! Обмануть!


7-07-2013 р.