Per aspera ad aspera

В долонях магма, терен на чолі,
Далека прірва льодяного неба,
Полова слова на сухому шклі,
Важке: За що… Пусте. Питань не треба…
Поблякла зірка чавить кислий мед,
Мережева очей налитих сіллю,
Хвости застиглих назавжди комет,
Останній подих… Темрява… Похмілля…
…Нічийна, неосяжна далина,
Тонка, тремтяча нитка небокраю,
Намолена глибока мілина,
Б’є метроном, гіркий врожай збирає
Старий, байдужий і чужий творець,
На вдачу знов в ріллю жбурляє зерня,
Крик. Перший подих. Неба холодець.
Сміх. Перший крок. Шлях по лекалам. Терня…