Незвичайні друзі

Рано-вранці муха встала,

До їдальні завітала.

Стала ніжкою в медок –

Забруднила чобіток.

Потім жадібно смоктала,

Меду їй все мало й мало!

Сукня й крильця солоденькі

І животик вже товстенький.

Стала охать і зітхать,

Потім голосно кричать:

«Ой рятуйте, хелп мі, сос!»

Йде на поміч пес Барбос.

Підійшов до миски хутко –

Біг швиденько аж із будки!

Муху язиком злизав –

Допомогу їй надав.

Напустив води у ванну,

Запросив до неї панну.

Їй подав шампунь і мило

Й гаркнув: «Ну, купайся живо!»

Запищала жужа-муха:

«Тут води мені по вуха,

Ой, Барбосику, рідненький,

Я боюсь, бо геть маленька,

Ти мене, прошу, тримай –

Ні на мить не відпускай».

Песик гарно вимив мушку –

Милом тер і лапки, й вушка,

Виправ сукню їй гарненько

І спочити сів хутенько.

Ну, і мушка, ну, і диво!

Чиста, гарна, чорнобрива.

Жужа «дякую» сказала,

Песика поцілувала.

В чобітки вона вдяглася

Й танцювати подалася!

І Барбосик не журився –

Танцював та веселився.