Забутою стежею

Забутою стежЕю крізь чАсу падолИст
На словом ще незаймані глибИни,
Минай болота клею, на вітряки молись,
Дерись крізь хащі, туманИ і стІни…

Колюча чорна сув’язь, далекі голоси,
ПокОси поколінь, кривАві рОси,
Гудуть і манять гОрна, ряснЯть хрестів плюси,
Космічна тінь сплітає міфи в коси…

Забутою стежЕю, від поглядів з покуть
Біжи в долини лЯчного шумеру,
Золу мішай з іржею, вливай жертОвну ртуть
У горловину, напувай химеру…

Ніч обертає жОрна, рвуть здУблі бУбни сни,
Тріщать рясними іскрами півкулі,
Ягнята шаблезубі, духмяні бур’яни,
Нулі очей, токУючі зозулі…

Забутою стежею за льодяну межу,
В лляних обіймах, крила ловлять вітер,
Тримає хіть клешнЕю, страх плаче: "вбережУ"
І тліють обриси ЙогО наймЕння літер…