Повінь

Хто б не казав, що ти всепоглинаючий вогонь,
Що іскри безкінечно сиплються з твоіх долонь,
Що поглядом ти спалюєш усе навколо себе…
Не вірю … брешуть люди без усякоі потреби.

Напевне, бреше й недолугий, у газеті, гороскоп,
Ти не повітря, не вогонь, а некерований потоп,
Який, виходить з берегів і розливається теплом по тілу,
Життям наповнює пустелю, ніби води Нілу.

Ти повінь, що свідомість в собі поглинає,
Приносить насолоду й не одразу відпускає.
Несе бурхлива течія з собою в небуття…
Нема назад й не буде вороття.