Скалічена осінь чеканням

Скалічена осінь чеканням,
Мовчанням байдужого неба,
Згадалася, мабуть, в останнє,
Та, котрої снам вже не треба...

За звабою зваба, все далі,
В пустелю_ всі душі - то клони,
Ховаються най за вуалі,
За грати, дзеркала, ікони...

Ще п'єш з пересохлого русла
Ще маєш за злякану мрію
Чорніючі стигми ісуса,
Сліз сіллю що кропить марія...

Безгішні - лиш квіти й каміння,
Ти- згусток із хіті та болю,
Ти - слів мертвих хитросплетіння,
Вже ситий останньою роллю...