Ходив між ватяних ляльок

Ходив між ватяних ляльок,
Ламав голки очей порожніх,
Складав копиці днів тотожніх
У спогадів тугий мішок,

Ковтав гіркий осінній дим,
Блукав забутими стежками,
І бавив ніч вогнем рудим,
Дні сірі білими рядками,

Плекав агонію на дні,
Зривав надій рясні суцвіття,
В'яз в зайвих рим мацнім багні,
Рвав пазли сенсів на лахміття,

Спочив на льодяній горі,
Порожнє тло, глибоке небо,
Химери кам'яні, старі,
І сонце,- що його не треба...