R. I. P.

Сліди під льодом на чужій землі
Ведуть в найдовшу ніч яку за ліком,
Пліч-о-пліч здирки, скнари, королі,
Ченці, мерці, здорові і каліки...

На спицях, милицях, нитках і ланцюгах,
В роскішних мештах і в цвілім лахмітті,
І хвилями по черзі сміх і страх,
Роїться люд, що бджоли на суцвітті...

Себе боїться найкоротший день,
В чадному зашкварі пісень мордує музу,
Все знайде спокій, як стрілу мішень,
Як серце кулю, як пісок медузу...

Все знайде спокій, як спочине рік,
Спаливши зайві кучері нейронів,
І душі вичавлені, і зерно на тік,
І білий попіл на тремтячі скроні...