День Перемоги

Посипав снігом час волосся,
Помітив зморшками лице,
Бо пережити довелося
Воєнне лихоліття це.
Тремтять натомленії руки,
І очі вицвіли давно,
Зігнули плечі болі-муки
Німецько-руського кіно.
Пече від спогадів у грудях
Та сльози котяться скупі…
Хто дозвіл дав такий - на людях
Проводить досліди тупі?!
Не гоє день грядущий рани,
Не зітре старість пам’ять, ні,
Брати і сестри, ветерани,
По крові рідні чи війні?!
За що боролися, рідненькі,
За волю, землю і життя?
За доньку, батька, рідну неньку
Чи за безхмарне майбуття?
Та гірко бачити, що нині
Цих цінностей давно нема,
Що в нашій хворій батьківщині
Справжнісінька тобі війна.

Заплачу я в День Перемоги,
Тамуючи безсилу лють,
Що суверенні ми, як боги,
А загубили людську суть.