Незвідані доріжки

Розсіялись, розплелися лісові доріжки,
Як у гарної дівчини з плеч спадають кіски.
На одну доріжку станеш, дійдеш до кринички,
Підеш іншою, невдовзі наїсись сунички.

Одна може завести в густу, темну хащу,
І тоді не знайдеш ти вже дорогу кращу.
Інша виведе в обійми коханій людині,
Будеш жити в мирі, в ладі у своїй родині.

Кожен сам свою дорогу всюди обирає,
Хто на скільки розуму і уяви має.
І не треба потім гірко проклинати долю,
Якщо скоро залишишся один в чистім полі.