Весняна негода.

Весна… ми так її чекали,
Зимові краєвиди, вже не до снаги.
Але все сталося не так, як ми чекали,
І дивна зимна осінь навкруги.

Негода за вікном весну картала.
Сікла дощем тендітні квіточки.
Холодним снігом, абрикосу цвіт вкривала,
До долу гнула ніжні пелюстки.

Одне до одної горнулися тополі,
В обіймах грілися оголеним гіллям.
Берези й клени в крижаній неволі,
Здавалися наляканим малям.

Вічнозелене «хутро» модниці-ялиці,
Промокло наскрізь і перетворилось в скло.
До купки збились зморені синиці,
Шукаючи омріяне тепло.

Кульгавий пес, що горя знав не мало,
Терпляче із котом ділив останній вільний люк.
Усе живе, з надією, чекало…
Коли природа виправить квітневий глюк.