Поцілунок крізь скло

Поцілунок крізь скло, блиск очей, холод вен,
Там зомліла краса і німий манекен,
Чорне тло, біла тінь, жовтий мед ліхтарів,
Як по лезу ножа в кут глухий хто забрів...

Перетрусять цю мить крізь сто сит сто ночей,
Злізе радник рогатий з тендітних плечей,
Вона знову пірне у буденності зсув
Чи забуде того, хто в безодню тягнув...

Серед білих вітрів сон розріже навпіл
Спалах пам'яті блискавка,_крізь частокіл
Слів несказаних пройде тягуча луна
Й рівноваги химерної лусне струна...

Що було - не зітреш, хто зірвав - не піде,
Свою жертву примара кохання знайде,
Затріпоче крильми янгол скинутий ниць
І загляне душа вглиб голодних криниць...