В сивих димах

Марами, хмар отарами,
Химерами лютих зим,
Кольоровими килимами
Днів прожовклих, в яких згорим..,

З нами подих живого бога,
І барочна його труна,
І порожня крива дорога,
Що була колись, як струна...

Де, в димах ми осінніх, сивих,
З ким,_ з вмираючим сонцем тим,
Що стомилось від днів лінивих,
І запліднених спліном рим..