Апельсинове дерево

АПЕЛЬСИНОВЕ ДЕРЕВО
Жили-були чоловік та жінка, дітей не мали. А щоб сум не полонив їхнє життя, багато працювали. Все зароблене золото накопичували в скрині. Як скриня наповнилася, чоловік і каже: «Піду я в сад і закопаю її, щоб грабіжники не вкрали». Вночі, коли місяць яскраво осявав землю, чоловік викопав велику яму, в якій скриню й заховав. А щоб помітка була, на місці схованки подружжя посадило апельсинове дерево. Пройшло кілька років, і з маленького пагінця виросло велике дерево, розквітло, мов наречена. А незабаром цвіт осипався, і вродило лише два апельсини. Коли плоди достигли, жінка зірвала їх: один з’їла, а інший віддала чоловікові.Через деякий час сталося диво – у них народилися донечки -двійнята. Першою з’явилася на світ білява дівчинка, назвали її Герою. Через дві хвилини і чотири секунди народилася чорнява дівчинка, і дали їй ім’я Ера. Донечки були такі гарні й розумні, що слава про них по всьому світу пішла.
На радість та втіху батькам дівчатка підростали, дорослішали, а згодом стали розкішними нареченими. Жінка та чоловік були вже в літах , тож працювати, як раніше, не могли. Вирішили розповісти донечкам про свій скарб. Гера та Ера зраділи тій розповіді. Не з користі, а через те, що їм дуже подобалися сини короля – розумні, чемні, статні. Ніжні, привітні, радісні погляди юнаків бентежили почуття Гери та Ери, та знайомитися з ними дівчата не осмілювалися: занадто вже бідними себе вважали. «Тепер наші мрії можуть здійснитися!» – раділи сестри. Хутко взяли лопату та сокиру й пішли до апельсинового дерева. Підкопали його, дивляться: а скриня міцно обплетена корінням, ніяк не можна її витягти, хіба що доведеться корчувати рослину. Ера взяла сокиру, зібрала всю свою силу і вдарила по корінню. Застогнало дерево, листячко зашепотіло: «Боляче, нестерпно боляче». Чуйні та лагідні сестри пожаліли деревце, змастили ранку лікувальною замазкою на корінні, засипали земелькою, вибачились перед ним. Пішли до хатини, прилягли відпочити та й заснули. І наснилося їм, нібито на дереві вродило дуже багато чудодійних апельсинів, а хто з’їдатиме один такий апельсин, сильнішатиме аж у десять разів. Прокинулися дівчатка та поспішили до саду, а там і справді дерево сяє золотавими плодами. Захотіли було зірвати по одному, та тільки доторкнулися до апельсина, він промовив людським голосом:

Геро й Еро, народжені від плоду ви,
Мене ви пожаліли й зберегли,
Даю тепер вам силу назавжди –
Людей рятуйте плодом від біди!

Лиш таємницю ви повинні зберегти,
Щоб мудрості та сили досягти, –
Даруйте людям чуйність і добро,
Тоді минатиме ваш рід віками зло!
З’їли сестри по апельсину, відразу відчули, як сили прибули, а навколо них з’явилися золотаві промені. У той час повз їх хату проїжджали сини короля на кареті, глянули у вікно й побачили дівчат у саду – неймовірно гарних, у сяйві.
Наказали кучеру зупинитися, підійшли до Гери та Ери й зачарувалися дівочою красою. А коли юнаки почали розмову, то зачарувалися тонким розумом, тихою мовою красунь. Королевичі так закохалися в сестер, що наступного ж дня призначили весілля
Старший син короля одягнув Гері золоту обручку з діамантами і ніжно поцілував руку, потім одягнув золоту корону з діамантами й оголосив її своєю королевою. Молодший син одягнув Ері золоту обручку з діамантами і ніжно поцілував руку, потім одягнув золоту корону з діамантами і проголосив її своєю королевою. Ось так щирі й добрі доньки простого, але працелюбного подружжя стали королевами. З того часу Гера та Ера правили країною своєю.

Всім, хто мав потребу в силі та добрі,
Апельсини чудодійні Гера й Ера роздали.

Сильнішає та квітне їх країна:
А слава – в таємниці апельсина.

Батьки і досі апельсин той доглядають,
У щасті та здоров’ї процвітають.