Синичка-сестричка

Синичка-сестричка у полі літала –
Зерняток на зиму собі назбирала.
У ліс прилетіла – горішка вхопила,
У дзьобі тримала, а далі сховала.
Зробила комірку на зиму гарненьку,
І нумо до поля летіти хутенько –
Шукала синичка сухеньку травичку,
Старанно носила й зернятка прикрила.
Ось так трудівничка – синичка-сестричка
На зиму запаси хороші зробила.
Упали на землю сніжинки сріблясті,
Але для синички це справжнє нещастя –
Не може зерняток тепер відшукати
І їжу з-під снігу для себе дістати.
Заплакала птаха – мала бідолаха:
Не хочеться з голоду бідній вмирати...
В село завітала синичка-сестричка
Хатину побачила там невеличку
На тин поруч сіла і нумо співати…
Аж вийшов господар – кремезний і вправний,
І враз годівничку повісив прегарну…
А в тій годівничці – зернятка синичці!
Щоранку старанно йому щебетала –
Смаколики різні щодня тепер мала.
Вже скоро проміннячко гарно пригріло –
Синичка співала пісень своїх вміло.
А ще у садах шкідників поклювала –
Сади стали квітнуть багаті, на славу!
А з часом гніздечко своє змайструвала –
Діток аж дванадцять у нім колихала.
І виросли діти і сіли на стріху
Селянам усім на великую втіху –
Людей прославляли – пісень їм співали
І довго господаря ще шанували.
Так стало село і багате, й веселе –
Синички тепер є у кожній оселі.